Зниклий загiн
Дрімучим і нічним лісом, спотикаючись і матюкаясь ішов загін вояків. Попереду усіх сміливо і рішуче ступав командир. Прихлопнув комара на своїй шиї він зупинився і обернувшись назад подивився крізь темряву на своїх втомлених бійців. "Чому вони йдуть за мною, - подумав командир, - хіба вони не чули, що радист попередив про засідку на цьому шляху?" Потім він дочекався поки всі підійдуть до нього ближче та й сказав, - "Брати, що б там не сталося, головне марширувати!" Після цих слів вояки стрімко кинулися у темряву. Раптом з лівої сторони від командира щось бабахнуло і він в одну мить побачив крізь спалах світла ворожі багнети. Останнє що він подумав тоді, падаючи в сирий мох, було, - "Так, радист мав рацію!"
© Copyright: Евгений Роменский, 2018
Свидетельство о публикации №218090701022
Свидетельство о публикации №218090701022
Рецензии