Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/09/06/37
Дарунки друга – втіха серцю,
бо тут дрібні плоди-відерця,
почервоніли й достигають,
і для зими запас тримають.
Прогляне полудневе сонце
крізь листяні віконця,
подивиться на плетиво міцне,
де павучок на здобич жде.
Крізь висоту зеленого гілля
проміння сонце присила,
веселкою тонкою кольорів
чарує світ сухих листків.
Маленькі крапельки роси
іще блищали на листі,
хизується плодами дуб,
жолудь упав, у землю вгруз.
Розходились дороги лісові,
по них ходить комусь, тобі,
вони по лісі проведуть,
із мохом - пні і не цвітуть.
Буде лиш сонячна краса
у верховітті зеленій дубка,
а три дороги лісові
зійдуться у одну в далечині.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/09/18/1688
30.08.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Дарунки Друга - серцю втіха.”
Подарки друга - удовольствие сердцу
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218091201711
Свидетельство о публикации №218091201711
Рецензии