Полиняли брівки,
сивина в волоссі, -
зненацька з'явилась
до дівчини осінь...
Люстерко жорстоке
вроду зневажає -
в нім змарніле личко
юність проводжає.
А душа сміється -
вона молодичка...
Не води ж нам пити
із блідого личка.
Хай воно бліденьке,
хай на серці скрута,
для кохання теє
зовсім не отрута.
До тебе прилину
серденько, коханий -
як мара розтане
розлуки омана.
Я тобі, миленький,
пісню заспіваю,
тихая розмова
буде краще раю...
У твоїх обіймах
затишно спочину...
Лети, моя мріє,
в далеку країну...
Лети...
© Copyright: Светлана Лескова, 2018
Свидетельство о публикации №218091501299
Свидетельство о публикации №218091501299
Рецензии
