Президент який наснився VIII

Петро Мефодійович поїхав до притулку для бездомних. Це був спонтанний візит, але керівництво притулку встигло трохи причесати, кого було потрібно, навести якийсь порядок в будівлі та на території, і зібрало усіх в їдальні. Президент прибув з дуже серйозним видом, коротко привітався зі всіма та сказав:

- Я розумію, давати поради це невдячна справа, але я президент і моя задача - піклуватися про людей. І тому я вважаю за потрібне дати вам пораду.

Зараз всім важко, а вам ще важче, але що робити, щоб налагодити життя? Ось у вас сьогодні закінчився поганий день, а завтра почнеться ще гірший, але що ж робити? Ще раз вас питаю. Радіти! З чого радіти? З того, що все погано. І це не жарт. Поміркуйте самі, мало того, що все у вас не виходить, так ви ще й убиваєтеся з цього приводу. І пиячите. Життя вас нічим не радує, а ви ще додатково засмучуєтесь. Це може тільки погіршити ситуацію.

Всі знедолені уважно слухали.

- Еге! – гучно сказав хтось.

- Коли людина падає, що вона робить? – продовжував Петро Мефодійович. – Підводиться, а не ще глибше вдавлюється в землю. Так якщо все навколо засмучує, що треба робити? За логікою речей? Радіти! Хоча, здавалось би, логічніше було б підскочити, стрепенутися, назвати себе ганчіркою, накинутись на проблему та вирвати перемогу зубами, а не просто веселитись, коли у тебе все погано. Але на практиці виявляється, що переважна більшість незадоволених своїм життям – люди, які вже неодноразово бились з проблемами, міняли щось, кидали палити та бралися за розум. Марно. Ви це напевно знаєте по собі. Кажуть же, що насилля породжує насилля, а боротьба – боротьбу. І це дійсно може десь так. Можна і далі ходити по колу та перетягувати канат з одного боку в інший, а можна радіти. З чого? Зі всього. Це не значить – не діяти, це значить робити те, що дійсно може допомогти. Радіти!

По їдальні плавало мовчання. Президент казав далі:

- Але тут треба одну річ уточнити. Коли хтось впаде з велосипеда, це зовсім не радість. Це злорадство. І це не одне і теж саме.

Справа у тому, що все перевіряється часом. Будь які дії, будь які починання. Все. Казати можна що завгодно, але реальність це те, що є. Можна стверджувати та бити себе в груди, що ти щасливий, але ти щасливий тільки у тому випадку, якщо ти щасливий. Звичайно, можна сказати, що ліхтарний стовп зараз пуститься танцювати та буде кращій за багатьох танцюристів, але чи буде це правдою? Тільки в тому випадку, коли він дійсно схоче потанцювати. І зможе це зробити.

Так виходить, що гідно можна жити і на скромні доходи. І до моря їздити, і в ліс ходити, і на річку. І в кіно, фільми дивитись. В усіх країнах, як не крути, люди роблять одне і теж саме. Ходять, лежать, сидять, читають газети та лазять по деревах. Людина, коли вона живе в єдиному місці все життя, цілком може познати всю земну мудрість, якщо захоче. І не треба заперечувати, зараз це зайве.

Самі розумієте, скакати, кричати та розмахувати руками, це ще не значить радуватися.

Коли людина в хорошому настрої, люба справа, чим би вона не займалась, іде легко та плідно. Мало того, їй хочеться всім помагати, вона створює навколо себе позитивне поле і заряджає добром оточуючих. І тільки на цій хвилі, на хвилі радості, добра та щастя, можна стати краще. Радість, це крок вперед.