Президент який наснився ХI

І Петро Мефодійович взявся складати документ. І за декілька днів склав. Не просто слова, які в одно вухо влітають – в інше вилітають, а реальну річ. Справжні зміни на краще. За цей час він багато всього побачив, багато з ким поспілкувався, зважив усі за та проти, врахував помилки і вніс все це на законодавчому рівні. Залишилось тільки поставити свій підпис.

І Петро Мефодійович прокинувся.

Після цього, нове суспільство, що з’явилося на папері та вже готове було матеріалізуватися, не маючи якоря - підпису президента, або самого президента, який міг би схопити його руками, відірвалося від аркушів та вилетіло у вікно, підхоплене вітром. І літало потім по вулицях. Шуміло в натовпі, гуділо на автострадах та нудьгувало в чергах. В підворіттях вило разом с вітром, а у лісі разом з вовками. Якогось дня побилося на базарі та навіть попала до буцегарні, але судили зовсім іншу людину, а воно вже літало на пустирі разом зі старим пакетом. Повернувшись з півдня, після недільної відпустки, воно не сильно і відпочило, та проводило свій робочий час в конторі в поганому гуморі.

В підсумку, нова держава повністю розчинилася в старої реальності та більш себе ніяк не проявляла.

Тільки інколи хтось думав, що він якийсь особливий.

Дача Петра Мефодійовича стояла кинутою та поростала бур’яном. Дмитро Володимирович, проходячи повз неї, інколи зупинявся та чогось замислювався. Але час минав, а він не молодів.

КІНЕЦЬ