Президент який наснився Х

На зустріч з  президентом прийшов чоловік. Петро Мефодійович не був проти спілкування з простими людьми, але численні інстанції та перевірки трохи псували життя. Чоловік стійко висидів усі черги, написав усі потрібні клопотання та врешті решт з’явився перед головою держави.

На ньому був забруднений піджак, засмальцьовані штани та стоптані черевики. Довге розпатлане волосся звисало з голови та сумувало, і йшов він помітно кульгаючи в супроводі різкого запаху поту.

- З часом, - сказав чоловік, - я зовсім перестав щось відчувати. Ніякого болю, ніяких страждань. Я до зубного лікаря іду, мені лячно за звичкою, мене свердлять, але болю я не відчуваю. Якось навіть захворів, температура під сорок, а я нічого, я нормально. Голова болить, а болю нема.

- А якщо травму якусь отримати? – спитав Петро Мефодійович.

- І що? Зовсім нічого, - сказав чоловік.

- А я одного разу так руку розрізав! – сказав Петро Мефодійович. - Напилком хотів болгарку закрутити… але дуже боліло.

- А мені ні, - сказав чоловік. – Я колись з велосипеда впав і нічого не трапилось. Встав та далі пішов. Велосипед не зміг далі піти, а я зміг. Болю нема. Але, ось у чому справа, що я хотів сказати, і щастя не приходить. І це мене хвилює.

- Ясно, - сказав Петро Мефодійович.

- А в тебе вуса були? – спитав чоловік.

- Ні, не було, - відповів Петро Мефодійович. - В мене пару разів борода разом с вусами була, а одних вусів не було. Але якось я збрив бороду, а вуса залишив. І пішов до магазину за хлібом. А коли повернувся, збрив і вуса.