Тебе

Тобi

Наталья Днепровская

Знаєш,
останнім часом я часто дивлюсь в небо...
кудись у самісіньку глибину...
на зорі... на їх мерехтіння...
Зорі - то мої мрії...
Вдивляюсь в чорноту ночі,
немов у твої зіниці,
намагаючись побачити в них себе...
Можливо,
в такі хвилини і ти щось відчуваєш у своєму серці...
щось тепле і ніжне...
оксамитове... шовкове...
Можливо...
Мені б хотілося, щоб відчував...
але... я не знаю цього...
і мабуть, вже ніколи не дізнаюсь...
і від того мені сумно...
і від того я ще дужче вдивляюсь в небо,
шукаючи в ньому спасіння від відчаю і суму...
Мені залишились лише небо і зорі...
Думаєш,  цього замало ?
Але ж це цілий Всесвіт! 
Ми самі його вимріяли...
колись...
А може то були не ми...
Може то тільки я у своїх сноведіннях
вимріяла і твої очі,
і твої торкання,
і ось це кохання...
Ні, ти не подумай, я не жалкую про це!
Навпаки, я щаслива!
Щаслива тим, що здатна любити,
що маю ось цей, нехай і вимріяний, Всесвіт,
і ось це небо,
і ці зорі, на які, можливо, зараз дивишся і ти...

Будь ласка, вдивись в небо.
Вдивись в цю ніч, немов у мої зіниці,
і ти неодмінно
побачиш
в
них
себе...

 *******************************************

Знаешь,
А я теперь в небо так часто смотрю…
Туда, где глубины его -
Где звезды сильней мерцают…
Не они ли – мечты мои…
В черную ночь я вникаю,
Как-будто в глаза твои –
Своё отраженье увидеть стараюсь…
Может, в такие минуты и ты
Почувствуешь в сердце своем.…
Что-то нежное, теплое,
Словно бархат и шелк -
Возможно…
И мне так бы хотелось того…
Только, этого я никогда не узнаю -
И это печалит меня…
Оттого, ещё пристальней в небо смотрю,
Причал в нём ища от отчаянья и печали…
Да, мне остались лишь небо и звезды…
Думаешь, это так мало?
Но, это ж Вселенная вся!
И мы сами её измеряли…
Когда-то…
А может то были не мы…
И лишь были мои сновидения -
Я в мечтах увидала глаза твои,
Представляла твои касания,
И эту любовь мою…
Нет, ты не думай, будто я сожалею!
Представляешь, я счастлива даже!
Тем, что способна любить,
Что эту имею мечту свою, во Вселенной,
И небо вот это, и звезды,
На которые смотришь, быть может, и ты.…

Пожалуйста, пристальней в небо вглядись.
Всмотрись в мою ночь, как в глаза, любя -
и ты непременно
увидишь
в них
себя…