Копал яму другому Аид

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/09/09/1071

Копав яму другому Аїд,
давно вже сам у ній сидить,
далеко від Олімпу він живе,
зло світу творить і пришле.

Одразу і сам у яму поліз,
неприємностей в нього як бліх,
а хто другому викопує ями,
буде злитися в них до нестями.

Засідання планується в богів:
старих, нових, усіх світів,
хто бреше й гарбає чуже,
в калюжу сяде й носом загребе.

По морю йшли військові кораблі
старі, але все ж були бойові,
а що тепер із ними робити?
Чи напасти Аїду, втопити?

Весь флот тамтешній посилав,
за ними йшов, спостерігав,
але там повітрулі летять угорі,
побачать усе: де свої, де чужі.

Зіркі і гарні в дів летючих очі,
чарівні дзеркала, а ще й пророчі,
усіх зафіксують у профіль й анфас,
у русі, без руху, невдачі і фарт.

Як тільки минули мостові стовпи,
аж тут і свої військові човни,
для чого коритам ворожий ескорт?
Увесь, що там був і озброєний флот?

Свої кораблі узяли й повели,
хоч були образи і викрики злі,
послухали все і писали дівчата,
ох, буде комусь із чого реготати.

Старі кораблі – не вперше, ніяк,
бо тут вже і там – інформації старт,
як яму другому найглибшу копаєш,
то сам же із неї себе вигрібаєш.

Бо різною зброя усюди буває,
із нею завжди такий перемагає,
хто кроки з союзником знає вперед,
той виграє битви із злом, а ще герць.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/09/30/1383
24.09.2018.
Картина із інтернету.