Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/09/27/897
Лиш справжній друг дарує дивовижі,
увесь красою сповнить ліс,
вони були до лісу ближчі,
красою домалюють світ.
Блищало сонце в кожній краплі,
світилось сонце через ліс
і зачіпало павутинку,
щоб простягнуть променів-кіс.
У дубовому засвітить листі
і павутинка полонить траву,
ще тільки в ранковому лісі
не висохли в траві листки.
У дальній ліс веде дорога,
туман озерце лісове хранить,
а сонце вийде вранці-рано
і ліс прокинеться за мить.
В озерце лісове-дзеркальце
подивиться ліс на себе,
може на берег вийде Мавка,
там вона косу заплете?
Загубиться промінчик у травах,
у ліс вересневий осінь йшла,
іще - тепло і на зелені трави
вже осінь поглядає та іде.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/10/08/1899
12.09.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Лиш справжній друг дарує дивовижі”
Только настоящий друг дарит чудеса
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218100101727
Свидетельство о публикации №218100101727
Рецензии