Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/09/26/1383
Вереснем чарівний ранок,
неначе кинув хтось серпанок
на всі дерева і кущі,
і заховався у гіллі.
Ранкова імла потроху зникає,
яскраво сонечко засяє
в трави високих стеблах,
із шелестом ніби із неба.
А у тій вранішній імлі
вже хочуть коники трави
й пасуться з корівками
поміж гаями і горбами.
В імлі дерева височать,
але тумани стануть розтавать
і вже засяє цілий день,
де осінь ще із щебетом пісень.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/10/09/1886
23.09.2018.
Колаж Калини Шпанюк-Мельничук:
“Вересневі історії...”
Сентябрём очаровательное утро
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218100201537
Свидетельство о публикации №218100201537
Рецензии