Туманний ранок у імлі,
присіли пташки на дроти,
посвистували й щебетали,
їх сім, а восьма прилітала.
Туман густий як молоко,
навкруг не видно нікого,
тільки ледь-ледь удалині
вузькою смужкою – вишні.
Удалині десь – поїзди,
а чи далеко відбули?
Та повернуться додому
через сиву пітьму.
Спостерігає чорний пес:
це хто щебече ранок весь?
Та клуб закінчився, пора
вже розлітатись із дрота.
Про що птахи там щебетали?
Наступну може із розмов,
буде в когось із них промова
і про майбутнє мова знов?
Тепер дванадцять їх усіх,
сіреньких з щебетом птахів,
продовжується клуб у них,
дванадцять їх тут головних.
Туманний ранок ще триває,
пишніше квітка розцвіте,
кольором квітів красить світ,
де скоро сонце вигляне для всіх.
14.09.2018-6.10.2018.
Світлина автора.
Туманное утро во мгле
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218100601916
Свидетельство о публикации №218100601916
Рецензии