Вечности нежный цвет

ВЕЧНОСТИ НЕЖНЫЙ ЦВЕТ
подборка поэзии в переводе с сербского на украинский язык



ВІЧНОСТІ НІЖНИЙ ЦВІТ
із збірки поезій Ранко Радовича «Њежје»
довільний переклад з сербсьскої українською мовою Ангеліни Соломко


 Різьблення світла

Тане пітьма на ватрі,
Вогонь в зіницях,  у милих.
Ниті – на ткацькім стані,
Пряжа росте в дружині.

Сльози – вечірні гості
Між білосніжних квітів;
Ангел жадає посту –
Знову буттю молодіти.

Станеться – Логос зігріє
Лілію в вечір барвистий –
Щок твоїх жар вельможний.

Дух над водою мріє,
Простір весь напоївши
Сном світопереможним
             9.09.18


Дев ‘ясил

Ратник-орел свою здобич пильнує
Та під квітучим шатром все чатує;
Знає окрилена полонина:
Правди нема ні в одній скорлупині.

Як вчую клич мого побратима,
Що данину мов збирає рано,
Там,  в долинках,  запашну валер’яну
П’ятиперстом п’янким конюшинним*…

Вітер шумить в Юнацькій Траві;
Стріли іскристі пошле тобі
З серця небес студена зима.

О,  дев’ясиле і ніжність рос!
Схили всміхнулись; ридає покос.
Голову темну ідол здійма.


Чорнобиль

О, як я слізно тебе заклинаю,
Як я тамую кохання в собі!
Лікарю Квітню владно вручаю
Дар,  що так довго для тебе беріг!

Гори,  узвишшя,  тернистії схили
Через чорнобиль та сивий полин,
Де Вилогір’я пЕлюстковий пил,
Голос гучний мій вітри заглушили…

Де ті шафранові мрії, скажи?
Лиш реп’яхи – вслід дівочої вроди,
Що навздогінці – по стернях та бродах…

Я ж,  наштрикнувшись на гострі шипи,
Серцем шукаю тебе і втікаю,
Де Святовида могутнії води.
               липень 2018


Колючки
Біль волошкову – не залікуєш!
Бащта печалі; зелена долина.
Десь там сопілка заграла, чи чуєш?
Гласом Господнім співа полонина…

Терном сповите ложе поета –
То оберег від липневої зливи;
Моє ж кохання – чисту монету,
Хто збереже в долонях дбайливих?

Як я чекав тебе, Яре жагучий,
Як я плекав тебе, Траво пахуча,
Але ж дістав лиш вологу ніч

Ладен прощати їй,  сам не свій,
І цілувати спокій нічний.
День загоряється в таїнстві свіч.
                17.07.18


Ніжність

Сліпну,  кохана,  лиш в сон мій входиш,
Молитво серця та яво слуху,
Омано розуму на крилах духу;
Росою смутку в мені ти бродиш.

Око,  що світло ранку дарує,
Вихор бажань й радості знову,
Райдуго щастя,  злато-п’янкого,
Ймення,  що в світ добро пророкує…

Трапезо! райського саду повінь!
Миті чекання  - серця відгомін;
Римо,  що цвіт її згубу чує…

Атом шукаю в твоєму слові,
Келих гіркий мій надій і болю;
Біль волошкову  - не залікуєш.
                16.07.18

Горобина

Кущам родинним знову цвісти!
Всюди  - Неманина полонина!
Радістю в серці – й косуля єдина;
Жахом страждань проростуть колоски.

Наче шовковиця,  сонцем дозріла,
Гірко-солодка та горобина,
Силу вона має волячу,
Й владу над часом,
Й владу над шляхом…

ЗемнЕ джерелО резедою обвилось,
А зілля-ченЕць,  мов на плАху, схилилось,
І сором там мак почервлЕнив навіки…

Пишну солодкість суниць лісових
З юністю трав зіллЮ вікових…
Білою кроною  - вік вогнеликий.
                24.08.18


Осяяння

Ймення,  без нього все в’яне навколо,
Викарбуване на краплині останній,
Лижуть його вогняні кола,
Мов хижі звірі на полюванні…

А поза краплею – то достеменно!
Зла безбережжя все поглинає,
І на відрубі Вселенських Терезів
Демонів шкіряться юрмища-зграї…

Та ти святий свій обов’язок знаєш,
В небуть жбурнувши жахливі видіння,
І гіркоту мою в себе вбираєш.

Ніжністю серце вщерть не наповниш…
Сором і радість – по самі вінця!
Трапезо! райського саду повінь.
                04.09.18

Міф

Омано розуму  - на крилах духу!
На всій землі не знайшов я дару,
Лиш чути заздрість з криниці слуху
Про те, як Вічність на харч примарам

Приніс Адам,  та на Цар-горі,
Аби Любов вберегти від хуги;
Кожна клітина твоя з натугою
Вогонь вбирала на світ-зорі.

З часу,  коли світ огорнула пітьма,
Солодкий плід утіх заборони –
Мені довіку його вкушать…

Праху покірний твоєї вроди,
Держу два неба над головою,
Росою смутку в мені ти бродиш.
                13.08.18

Тіні

Римо,  що цвіт її згубу чує,
Хижа пташино,  підбита криком,
Світ ароматом своїм чарує
На тій труні,  що світиться ликом,

Амур,  смиренний той раб свободи,
Хмільний ключар твого бажання,
Сліпець,  що водить свої хороводи,
В’язень на мертвому чатуванні.

Митець, а чи сонет фАнтом?
Коли слова підбираю добірні,
Дрижить,  мов пірат перед злим отим златом.

Прекрасна доню! Сіверова…
І поки наші вабляться тіні,
Атом шукаю в твоєму слові.
             4.09.18




Переклад здійснюється з сербсьского видання: Ранко Р.Радович. Њежје. Парфенон.Белград,2011