Вглядаюсь в темряву
Немов зустріну там надію.
Поночі нічого не видно,
Читати ніч я вже не вмію.
Стоїть вона перед очима,
Торкаюсь я її душею.
Та щось постало поміж ними,
Нема контакту в мене з нею.
Лиш відображення - малюнки,
За склом автобуса картини:
Фільмова пристрать, поцілунки…
І тиша - жодної машини.
Невже і ніч така самотня,
В собі тримає біль вона,
А виглядає безтурботньо.
Зіркове срібло, чарівна.
Нарешті світло мерехтить,
Це місто зустрічає нас,
Ще інтернет, мо хто не спить,
Чекає в цей спізнілий час.
Свидетельство о публикации №218102100520
Дуже лірично.
Надовго запам'ятається мені Ваше: "...ніч така самотня" і те, що ніч в "собі тримає біль..."
Вночі гарно пишеться, як на мене, але ж день, то є день.
Всього доброго, Неллі!
На добраніч!
Валентина Петряева 21.10.2018 23:51 Заявить о нарушении
Багато відчуттів, коли повертаєшся Додому.
З найкращими побажаннями
Нелли-Киев 22.10.2018 09:33 Заявить о нарушении