Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/10/25/1785
Душа відпочиває, а серце втішається,
над лісом сонце усміхається,
верб вершечки сонце золотило
і усміхалося на диво.
Хилились верби на світанку,
бажало сонце доброго всім ранку,
розплітали коси, в озеро дивились
і туманом ранковим укрились.
Туман ховався поміж стовбурів
і починався ранок лагідний,
гуляли каченята на воді,
шукали снідання собі.
Залишали слід на воді,
танув слід, гойдалися човни,
дивились верби в дзеркало ставка,
утішалися серце й душа.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/11/08/69
3.10.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Тут душа відпочиває, а серце втішається...”
Душа отдыхает, а сердце утешается
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218103000032
Свидетельство о публикации №218103000032
Рецензии