Секрет замку Брунштайн

Траурна процесія тривала довго, рухаючись по колу. Труна з тілом Джо Квінса лежав в прикрашеної білими ліліями у витонченої візку. А за нею їхали карети, в одній з яких сидів я. Поруч зі мною перебувала жінка в чорному і, плачучи, розповідав про те, яким цей Джо Квінс був чудовою людиною. Під її голосіння я намагався зрозуміти, чому я тут і що тут роблю на похоронах невідомого мені чоловіка. Напевно, вони взяли мене з собою просто тому, що я опинився поруч. Залишалося лише набратися терпіння і дочекатися закінчення похорону.

Церемонія завершувалася. Покійного везли до місця поховання. На пагорбі недалеко один від одного розташовувалися два замки, чорний і білий.У чорному замку Брунштайн вирувало життя, люди снували туди-сюди, в той час як в останньому, Джайзвілле, не спостерігалося ніякої активності. Обидва замку були скріплені білим критим мостом. Коли померлий знайшов свій спокій в усипальниці чорного замку, мені вдалося відокремитися від основної маси скорботних і піднятися вгору по сходах цієї похмурої обителi. Мені не терпілося пройти по перешийку і подивитися білий замок. Ніхто з зустрічалися мені людей навіть не подивився в мою сторону.

Нарешті, перейшовши по мосту в інший замок, мене зустріла його ніжна заспокійлива атмосфера. Навколо все було білим-біло. Здавалося, ніби я в казці. Проходячи по центральному залі другого поверху, я помітив відмінності в орнаменті перил обох замків: якщо в першому вони були чорними з зображеними кадуцеямi і іншими незрозумілими фігурами, то на білих перилах другого орнамент був виконаний у вигляді ликів херувимів, описаних в Євангелії від Іоанна.У білому замку не було нікого, крім мене. Але ось я, звернувши в інший зал, побачив красиву дівчину, що тулилася до стіни в тіні. Здавалося, ніби світло їй не приємний. Вона виглядала абсолютно втраченої - має бути вона заблукала. Я наблизився до неї і запитав, чи не потрібна моя допомога. Вона обернулася і, сама того не помітивши, вийшла з тіні. А потім, втративши людську подобу, закричала від страху і, обернувшись чорною примарою, зникла. Тільки тепер я зрозумів, що люди, які оточували мене раніше в чорному замку, самі є примари, що не виносять сонячного світла. Приголомшений і наляканий я спустився по сходах. Я шукав шлях додому.

23 квітня 2017 рiку