Осiннiй настрiй

Знову дорога, дивлюся у скло
Немов це вже інший бік планети
Машини попереду – червоне тло
Одне запитання: де ти? Де ти…
Вона відлетіла, мабуть назавжди
Чомусь не забрала біль з собою
Мрія моя, невже це насправді
Очі мої знову вкриті росою
Чи то на роздум, чи на згадку
Спомини я збережу для себе
Най хаотично, нема в них порядку
Пам’ять сама вибирає, так треба.
2.11.2018

Вологий асфальт, спітнілий граніт
Дерева застигли в осіннім тумані
Сьгодні забарвлений ніжністю світ
Що зАвжди існує в жовтневом корані
Розморене листя, волога в рум’янах
Та ковдри доріжок лиш зЕлено- жовті
І музика в хмарах, там тільки піано
Яка дивна гра на небесному корті
Туман надсилає скерцові акорди
А краплі дощу імітують стокато
Жовтень сьогодні занадто гордий
Останній день, треба всіх прощати
31.10.2018

Весь час я чую тільки вітер
Доносить дивні він слова
Немов ласкаві ніжні квіти
Дарують всім свої дива
Та жовтизна давно без блиску
Немов рослини хочуть пити
Вони чекають жовтня звістку
Вже має дощ їх окропити
Втомилась осінь, зовсім млява
Дерева в подиві зігнуті
Хмаринка – дівчинка білява
Немов той Ангел у спокуті
29.10.2018

Чекаю знову я весни
І чую я слова пророчі
Вони наснилися мені
Чужії очі, чужії очі
Тихенько плакала зима
Сніжинки танули - відлига
Тебе придумала сама
Розтане мо у серці крига
28.10.2018

PS. Фото автора