Тихий вечир

Нарешті огорнула землю тиша.
Цікавий дощ заглянув у вікно.
Ліхтар промоклий темряву колише –
До всього збайдужілий вже давно.

Переплелись майбутнє і колишнє,
Застиг на місці вечір за вікном...
Краплинами дощу спливає вічність,
Постукуючи, наче метроном.


ТИХИЙ ВЕЧЕР

На землю опустилась тишина.
Дождь любопытный заглянул в окно.
Качает темноту седой фонарь –
Ничем не удивишь его давно.

Смешались нынче «завтра» и «всегда»,
Застыл на месте вечер за окном...
Струится вечность каплями дождя,
Постукивая, словно метроном.


Рецензии