Перша проповiдь

Молодий священик, тільки закінчив навчання, приходить в церкву.
Йому старий поп каже:
- Йди читай проповідь!
Той йде, боїться, в перший раз все-таки...
Старий поп його пошкодував і каже:
- Син мій, сходи за вівтар, остаканься, і сміливо йди читати, все вийде...
Ну той сходив, остаканився. З ранку прокидається - башка квадратна, весь перекошений, перегаром несе.
Підходить до попу:
 - Святий отець, ну, як я вчора відчитав?
- Ну загалом нічого, але були деякі неточності...
— Ви хоч скажіть які, щоб я не повторювався...
— Ну, гаразд... Тільки я тобі сказав остаканиться, а не обутилиться!
До вівтаря виходять на двох ногах, а не на чотирьох, рясу в труси не заправляють, кадилом махають вперед-назад, а не над головою.
До пастви потрібно звертатися:"Парафіяни", а не"чуваки"!
Христа розіп'яли євреї, а не менти!
У священному писанні крім Божої Матері ніякої іншої не згадується!
Потрібно говорити не "#издец тобі грішник", а "Господь вам все пробачить"!
У Iсуса було 12 Апостолів, а не 12 о#ездолов!
I по закінченню служби треба відпускати з миром, а не посилати на х...й... Закінчується молитва словом "Амінь", а не "#издец".

(З анекдотів мого батька)