Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/11/08/2026
Осінньої пори препишні барви,
це осінь додавала фарби,
малює кожен вигин клену
і вже не буде він зеленим.
Цегловим буде і багряним,
синьо-зеленим, небо - гарним,
тільки тоді буде таким,
як глянеш через листя в синь.
Як по доріжках лісових підеш,
лист шарудить і гілля теж,
ще де-не-де - зелений ліс,
уже багато гілок-кіс.
Барвистий килимок трави,
жовтий листок застряг, злетить,
себе малює тим, кого зустрів,
дороги поворот у ліс повів.
Ведуть дороги знову в ліс,
дороги вид за поворотом зник,
панує осінь там і тут,
іще тепла лісочки ждуть.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/11/17/1877
24.10.2018.-15.11.2018.
Світлина Ігоря Винниченка:
“Осінньої пори препишні барви...”
Осенней поры препышные краски
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218111501843
Свидетельство о публикации №218111501843
Рецензии