Тарас

А я....
 ...А як  я тішуся!

 не вже це Штернберг!!!! 
Кричу -  волаю

Мій друг,
 якого я так давно й нетерпляче дожидав,
 нарешті приїхав!!

 Штернберг!!!!   

О! Боже!

Та як із ненацька,
неждано-негадано
здибав

 Штернберг!!!
 

..  я  аж  злякався від щастя!
 й довго своїм очам не вірив,
 думав,
чи то є  не примара?

Боже  мій -
 Штернберг!!!!
поринають усякі слова

 сам - Штернберг!!!! 

Саме в той час я компонував ескіз:
 «Єзекіїль на полі».

 Це було вночі,
 десь у годині другій.
Я поринув у «Єзекіїля» й забув замкнути двері
я все забув 

Але ось двері відчиняються,
 й у хутрі,
 й в теплій шапці
 й  з’являється людська постать.

 Штернберг!!!!
 
 Я спершу злякався, і сам не знаю як промовив:


« ти є - Штернберг!!!!?


 «Штернберг», — одповів він мені звідти ,

і я, не давши йому й хутра скинути,
кинувся його обнімати-цілувати,
а він мені віддався  відповідати тим самим.

Довго ми мовчки о/цін на одного милувалися,
 аж він згадав, що біля воріт чекає візник,
і пішов до нього, а я до двірника — просити,
 щоб приніс всі речі до хати.


Вже впоравшись, ми перевели дух.
Сіли... Дивувалися один на одного

Дивно!
Слава Богу!
 Мені здавалося,
 що я зустрів давнино знайомого...

Боже мій!
Дякую тобі!
Дякую тобі!
Дякую тобі!

...

ми з Штернбергом давні друзі
за останні гроші купили собі просту робочу лампу,
( ОМРІЯНУ)

 і принесли її в нашу келію і серед білого дня засвітили,
поставили серед стола ,
і  як маленькі діти, захоплювалися нашим придбанням.
Дивились!
Дивувались!

Після першого захоплення Штернберг взяв книгу
 і сів з одної сторони лампи,
 а я взяв якусь роботу і сів з другої сторони лампи.
Сіли робити!
Любо!

Так ми просиділи з цім  вогнем весь день до п’ятої години вечора,
 тоді нарешті пішли в Академію і розтрубили усьому натурному класові
 про своє "безцінне надбання»

Як стало тепло в грудях!

«Справив я собі на свята нове вбрання та з англійської баї пальто,
 таке саміське, як у Штернберга,
 щоб таки недурно
бо  Шмідти звали нас Кастором та Поллуксом;
а на весну думаємо замовити собі шинелі з камльоту»

....о так мріяв  наш Тарас...