Ой, на лужке, на лужке

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/10/03/1873

Ой, на лужку, на лужку
стоїть сіно у стіжку:
літо запасало,
зимі дарувало.

Росли влітку квіти
сонечком зігріті,
трави виростали,
вітри їх хитали.

Косарі ходили,
трави накосили
для осені кольорової,
мозаїками чудової.

Під сонцем сушились,
у стіжок носились,
високий складались,
верхом укривались.

У стіжечку - сіно,
пахне неймовірно,
сушені там трави,
любистку приправи.

А ще материнки,
трави сухі спинки,
тимофіївка, кропива,
чина, а ще конюшина.

Овес був отам сухий,
грицики і деревій,
ще були ромашки,
звіробою цятки.

Пижмо і Петрів батіг,
подорожнику був лист
і хмелю листочки,
вівсяниці точки.

Росли трави запашні
усі влітку й навесні,
потім засушились,
зимою згодились.

Стане їсти їх худібка,
виростати буде швидко,
доїтися молоко,
щоби діточкам було.

Щоб неначе густі трави,
діти дружно виростали
і зростали здорові
українські малюки.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/12/29/108
17.10.2018-29.11.2018.
Картина Ігоря Роп’яника.