Хтось казав їй "потвора!", хтось просто кидав: "каліка",
Хтось ішов повз мовчки, відводячи погляд убік.
Затуляли собою дітей, зачиняли вікна
Щоб ніхто їх щасливе життя наврочить не зміг.
Але де тут подітись, як холод чи дощ, чи злива -
Сидить біля входу. Сидить. Як німа докора!
Якби лиш забрав її хто, всі були б щасливі.
Та потрібна кому самотня сліпа потвора...
Хтось їй хліба подасть, інші терплять неохоче.
Їх зневажливі погляди гірші від злих погроз.
Так вона і живе, ховаючи долу очі,
Вибачаючи своїх катів, як прощав Христос.
Хтось казав...
© Copyright: Алена Карабут, 2018
Свидетельство о публикации №218120102123
Свидетельство о публикации №218120102123
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
