***

***

Летить тут вітер, й виє сніг,
І в пам*яті на мить з*явиться
Той край, далекий берег мрій…
Та цвіт зів*яв, під снігом зникне…

І шелест  трав і сухота
Моїх хвороб  давнішнім болем…
І в ніч  стежина, ніч глуха,
До прірви, що під снігом білим…

Вночі і ліс, і сніг. Несу
Тягар на спомин в серці   моїм…
Аж раптом там і дім стоїть ,
І спів дитя про ліс, красу.

***
Сходиш ти, як суворі дні
Перед  мудрістю природи.
Впала на твої риси  тінь
Лісу неволі й свободи.

День ясний  та величний твій,
Осяянний світлом якимсь,
Знов в цім світлі, де кожну мить
Йдуть ведіння, – мов чужим.

Спокій твій та не порушить
Не зачепить хибну тінь .
Злитись із зірками мусиш
Шляхом до світу із ведінь.




* * *
Ветр налетит, завоет снег,
 И в памяти на миг возникнет
 Тот край, тот отдаленный брег...
 Но цвет увял, под снегом никнет...
 И шелестят травой сухой
 Мои старинные болезни...
 И ночь. И в ночь - тропой глухой
Иду к прикрытой снегом бездне...
 Ночь, лес и снег. И я несу
 Постылый груз воспоминаний...
Вдруг - малый домик на поляне,
И девочка поет в лесу.

6 января 1912 Стихи серебряного века
Александр Блок. Избранное.

* * *
Восходишь ты, что строгий день
 Перед задумчивой природой.
 В твоих чертах ложится тень
Лесной неволи и свободы.
 
Твой день и ясен и велик,
И озарен каким-то светом,
Но в этом свете каждый миг
Идут виденья - без ответа.

 Никто не тронет твой покой
И не нарушит строгой тени.
И ты сольешься со звездой
В пути к обители видений.

25 февраля 1900 Стихи серебряного века

Александр Блок. Собрание сочинений в 8 т.