Осiнь зимова
Розстелив своє полотно у підрамниках сніг
Немов утаємнена вічність туманність ранкова
І напружився час - всі примхи погоди зберіг
Біле завжди пасує усім, але тут у контрасті
Розкидала вальяжно трава свої пасма зелені
Червоніло листя засохле, забуло свої напасті
Та здивовано вітер раптом замовк і не теревенів
Зволожнілий асфальт віддзеркалював радісно всіх
Своїм світлом машини малювали смуги чарівні
Несподівано Осінь зимова утворила багато втіх
Але вже в новорічні свята існують пригоди зимні
Свидетельство о публикации №218121000890