Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/12/13/86
Бігла зимонька щосили
і у ліс вона носила
кучугури високі,
перемети немалі.
У листках іще світилась,
у гущавині журилась,
та не час їй сумувати:
треба пташок годувати.
У гущавині сидять,
по гіллячках їм стрибать,
шукати собі поживу
для життя, щоб мати силу.
Щоб літати між снігами
і у снігу ялинками,
і клювати, де зело,
принесіть, щоб їм було.
Щоб синиці підживились
і у лісі щоб водились,
берегли сади і ліс,
хто тут що синицям ніс?
Несли їм шматок хлібця,
насінина ще була,
а ще крихти в годівниці
для крилатої для птиці.
Зима-зимонька за містом
густо вкрила снігом чистим,
тепер птицю підгодуй
і веселий чимчикуй.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/12/25/72
2.12.2018.-14.12.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“І братам/сестричкам нашим меншим гостину відніс,
і Вас, Друзі, припрошую красою-вродою замилуватись”
Бежала зимушка изо всех сил
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218121500102
Свидетельство о публикации №218121500102
Рецензии