Мої руки тремтять від болю, скровлені пальці. Безмежно затихлі двори вже не раз мерехтять. Новорічні прикраси, вони лиш ховають образи. З навислих сварок, що волочать зі стріх. Безмятежне кохання гойда неподільна врожба. Ми запутались в танці коханців. Ти ж не знав, я тебе не чекала. Не молила тебе - вже давно прокляла.
Можеш йти, хоч тікай, хоч біжи поміж лих
Море сліз і пуд солі мені залишиш по собі
Чи журюсь? Може й ні, не коритимусь долі
Залікую вином, залижу незагоєну рану, з поруч сівшим котом поспілкуюсь до ранку.
Кожен день, кожен рік, кожну третю декаду
Віддаю тобі шану і знаєш за чим? Ти навчив мене доблісно проти лих воювати обернувши себе в єдину біду. Я піду.
Не залишу ні сліду. Не згадаю і більше не напишу.
Хай кровить, хай кровить моя рана!!! Недоказана сповідь серця мого.
Новорiчна фе рiя
© Copyright: Ольга Берлинг, 2018
Свидетельство о публикации №218121601843
Свидетельство о публикации №218121601843
Рецензии