Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/12/20/115
Беріз тонких струнка чарівність,
лиш де-не-не намиста ряд,
пожовкле листя і готове
почати знову листопад.
Акація ще зеленава,
кущі там теж ставали в ряд,
але трави майже не видно:
засипав зовсім листопад.
Вічнозелена та ще темна
завмерли, гілки не хитать,
ялинки тягнуться до неба,
прикраси дарував їм листопад.
Доріжка простяглась сіренька
та гілля заплетуть у ряд,
буде його іще багато,
почнеться знову листопад.
Камінь стоїть на роздоріжжі,
дороги всі до осені ведуть,
наліво – озеро, плетиво гілля,
направо – до роботи йдуть.
Як поведе дорога прямо -
там половина ще села,
озеро зліва, а праворуч -
там парку широка смуга.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/12/28/68
28.10.2018-25.12.2018.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
Берёз тонких стройная очаровательность
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218122600118
Свидетельство о публикации №218122600118
Рецензии