О одиночество... Нина Трало
О самота… Хтось скаже: «Час блаженний…»
У ній душа до неба здійнялась:
вітри розмов не віють навіжені,
гроза в куточку спати уляглась.
Чому ж на мене тиснуть невблаганно:
вечірня тиша і ранковий сум,
весняний спів і осінь – жовта панна,
журливий спомин і манірність дум?
Перевод Владимира Михайлова
О одиночество... иль миг блаженный...
А в нём душа вся к небу поднялась:
Не дует ветер, как безумный,
Гроза спать в уголочек улеглась.
Что ж давят на меня так непреклонно
Тишь вечера и утра тяжкий сум*,
Напев весны и осень - жёлтой панной,
Воспоминаний грусть, манерность дум?
*сум - (укр.) -печаль, скорбь, уныние...
Свидетельство о публикации №218122801716