Зимушка-зима снега намела

Зимонька-зима
снігу намела,
у полі крутилась,
замети вертілись.

Уранці й уночі
морозець ускочив,
і був на світанку,
глянув під фіранку.

Малював узори
неначе убори,
для зимоньки-зими -
прегарні килими.

Плетені килимки
для морозної зими
ткали й вишивались,
на землю укладались.

Тепер у полі й лісі,
садочку і у стрісі
лежать чорно-білі,
а плетива сухі.

Відслонює фіранку
хмар сонечко зранку
і стануть блищати,
кристалами сіяти.

Блискучі ниточки,
паєтки, блискітки,
мережива – то іній,
синій відблиск тіней.

Ця зима ходила,
із собою носила
рукоділь серпанок,
милуйтеся на ранок.

Милуйтеся зранку,
а ще по обіді,
щоб вдень та звечора
здорові всі рідні.

Здорові й щасливі,
вдачливі й багаті,
миру і достатку
українській хаті.

А зимонька знову
із рукоділлям йде
і щастя, і долі
усім принесе.

8.12.2018-11.01.2019.
Світлина автора.


Рецензии