Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/01/15/2315
Сніжне небо, береги
і ранок вдалину біжить,
а із ранком, що спішить,
поїзд удалину помчить.
Він поспішить удалину
через ранковую пітьму
і через туманну імлу,
і хтось поїде додому.
А хтось поїде до роботи
чередою через мости,
світле небо та асфальт
мокрий колір набував.
Такий же колір у води,
пливи, річенько, пливи,
дрібні хвилі по воді,
де Дніпро і береги.
Синьо-жовтою струною
поїзд уперед стрілою
і з’єднають береги
сивого Дніпра мости.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/01/21/2165
13.12.2018.-20.01.2019.
Світлина Ігора Винниченка:
“Ось за що знову око зачепилось.”
Снежное небо, берега
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219012001817
Свидетельство о публикации №219012001817
Рецензии