Св1тлана Ткачук. Все вже в1дбулось...

Все вже відбулось. І я вже не та.
Це не біда, що в тебе є друга.
В мене є теж - душі висота.
І в тім аж ніяк не твоя заслуга.
Скажеш не йти. А я таки піду.
В зиму пірну, як в цілющу воду.
А між антрактами украду
Світла очей твоїх насолоду.
Спритно вкраду - ти ж уже не мій.
Вмію отак - щоб ніхто не бачив.
Я вже не та врешті - решт зрозумій.
Хочу, щоб й це ти мені пробачив.
А не пробачиш - ну то катма.
Переживу. Я - сильна. Одначе
Там, за вікном, обізвалась зама.
За нашим коханням, напевно, плаче.

Мой вольный перевод

Всё уже было. И я уж не та.
И не беда, что другая с тобой.
Ну, а со мною – души высота, -
Это не связано с нашей судьбой.
«Не уходи!» скажешь мне - я уйду.
В зиму нырну, как в целебный источник.
А через время опять украду
Свет твоих любящих глаз темной ночью.
Так украду, чтоб никто не заметил.
Не сомневайся, смогу, хватит сил.
Ты уж прости – за тебя я в ответе, -
Мне и такой ты по-прежнему мил.
Если не сможем простить мы друг друга,
Переживу - не умею иначе.
Там за окном, слышишь, вторит мне вьюга, -
Видно, по нашей любви она плачет.

Худ.Gigino Falconi

Юнна Мориц - Виктор Берковский "Снегопад"

Я знаю, що ти є
в мінливім сяйві днів,
в цій суєті суєт,
такій невипадковій.
Щоб крикнути " люблю,"
не вистачає слів.
І обриваю крик на тихому півслові.
Нежай вмирає світ
на рукавах вітрів,
аби лише допив причастя уст студених.
Ти - річка, котру ще ніхто не перебрів.
Ти - небо і земля,
що вічно йдуть до мене.

Я знаю, что ты есть
В сиянии дней весной,
В той суете сует,
Где каждый час не ровен.
Чтоб крикнуть: «Я люблю!»,
Мне не хватает слов:
Крик оборвался вдруг на тихом полуслове.
Пусть умирает день на рукавах ветров,
И причастится с губ его студеных вечер.
Ты есть река: её не переходят вброд.
Ты – небо и земля,
идущие навстречу.

Худ. Бакшеев


ПНВ - 2 - Не гляди назад, не гляди (Е.Клячкин).