Стихи и песни на украинском языке

Приглашаю композиторов и исполнителей на странички моих стихов. К моему сожалению и большому огорчению, музыкального образования не имею, петь не умею совсем, музыкальными инструментами не владею. Рад любому сотрудничеству.
Быть может, вы найдете для себя тексты песен, которые Вам понравятся. Буду безмерно благодарен каждому исполнителю.
Буду рад и безмерно благодарен, если Вам понравится на моей страничке. Добро пожаловать!

Содержание:


Встань сегодня Украина!


Моїй матері і моїм друзям.

Народ зміг це перенести.

Малювали ми веселку.

Щастя.



Встань сегодня Украина!

Встань сьогодні Україна рідна,
Вставай на свій безсмертний бій!
Влада нікуди тепер не гідна -
Країні вірні ми своїй.

Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях. 
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.

Донбас  і Київ різниці круги,
Життям своїм ворожі ми.
У крайньої стоїмо ми смуги -
Вони є люди тільки мли.

Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях. 
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.

Ми згубимо усіх душителів,
Ідеї їх божевільні їх.
Усіх насильників, грабіжників
Усіх мучителів своїх!

Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях. 
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.

Не сміють крила ворожі чорні
Над країною літати.
України всі гноїти корні -
Їх ми не дамо топтати!

Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях. 
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.

Гнилій усій нацистській нечисті
Ми заженемо кулю в лоб.
До ворогів нема в нас ніжності,
Бо українець не холоп.

Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях. 
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.

Підем всією битись силою
За людей стоїм душою
За землю нашу рідну, милую
І за наш народ великий!

Приспів.

Встала вся країна величезна
І піднялась на смертний бій.
З нацистами нікчемними
З усієй проклятою ордою!


Моїй матері і моїм друзям.


У голові одна лиш тиша -
Моїй душі все гірше, гірше.
В житті піймати би годину,
Щоб злитись з нею воєдино.

В душі погано і на серці -
Горять, як нібито від перцю.
Підрізані у долі крила -
Біда всі виходи закрила.

В своїх земних будинках друзі,
Замкнулись всі в своєму колі.
Свою шукають люди долю,
Бажають вирватись на волю.

Ні сна нема, нема і вдиху,
І  в небі зовсім стало тихо.
Шукаю я козирні масті
На небесі чекаю щастя. 

Життя воно, як каруселі,
Кида і підніма до стелі,
Під передзвін церковний гучний
Знайду я шлях багатозвучный.

На ньому  не рахую роки -
Не хочу рахувати кроки.
Моє життя частинка миті,
Розтане, зникне в цьому світі.

Дзвін скла стікає до серденька,
Співає радістю, як ненька.
Виблискує красою в небі,
Відповіда життя потребі.

Піймати мить не маю змоги,
Над злом я прагну перемоги.
Я  вмиюсь дощика сльозами -
Засяє майбуття вогнями

Життя мене зустріне плачем,
Я щось у цьому світі значу.
Біды не чую, не встрічаю,
Обійми долі відчиняю.

Життям пред'явлений рахунок,
Торкається усіх стосунок.
У кожного своя розплата -
Вона моєї частки трата.

Мені б побачить ті би двері,
В життя в раю мені б повірить.
Не хочу іншої я долі,
Бажаю жити я на волі.

Доводиться в житті нам битись -
Щоб з хмарами на небі сжитись.
Піти та зникнуть там крізь втрати -
Кого, куди Він знає взяты.

Кому пред'явлений рахунок,
На все в житті є розрахунок.
Малинові церковні дзвони,
Кутя, свіча біля ікони,

Мить створення перед очами,
Ми втрати проводжаєм самі.
Життя в тунелі гасне світло,
І втрата близьким очевидна.

Нам з сірників тягнути долю,
Щоб вирватись в житті на волю.
Вмить головним в житті, щоб стати,
Та в скриню мрію не ховати.

Народ зміг це перенести.


Був червень. Сорок перший рік,
Війна відкрила наші двері,
Фашисти перейшли поріг,
Війшли нацисти наче звірі.

Бандера слав їм свій привіт:
- Євреям тут немає місця!
А ляхи: - Їм не потрібен світ,
Прийшла година веселиться!

Євреї нам чинили зло,
Потрібно кожного з них вбити!
Візьмемо ми "жидів" добро -
Потрібно нам життя творити.

Враз зникли в небі журавлі,
Закрили небо чорні хмари.
Свистіли в небі тільки кулі,
Горіли у людей хібари.

Поскрізь хрести, хрести, хрести
І злість до всіх євреїв зразу.
Народ зміг це перенести,
Всі люди прокляли заразу.








Малювали ми веселку.


Малювали ми веселку,
Не забули кольори.
І тепер в мою світелку
Заглянули «комари».


Кров сосут нацисти з мене -
Бо нейметься всім бандерам.
Вже воны ідуть до тебе,
Щоб Вас змусить в щастя вірить.


Сова та вовк.


Казка індійців Апачі.


Великий йшов у лігві з ранку толк.
З своєю жінкою балакав Вовк:
- Чекають Вовки повної пітьми,
Вночі на полювання йдемо ми.


Цей сірий звір мисливцем був прекрасним,
В ближнє селище пішов надвечір.
Був вечір спокійним тихим ясним -
І не бажав ні з ким Вовк зустрічі:


До зірок, вгору, мчав чарівний дзвін -
Звір лісовий шукав: а хто артист.
Природою був заворожений він.
Вовк виглядав навколо: де соліст?


І тут вовк все побачив наяву:
Червоний місяць і зірки в небі,
Сіру красуню лісову Сову -
Думав, як звернутися до неї.


Брала вона за душу піснею
З уханням, гортаним перекликом.
Ця птаха піснею совиною -
Перемогу добуває криком.


Влітку якось раз пізненько ранком,
Затихла раптом пісенька сови.
Вовк сірый казав їй на світанку:
- З тобою разом заспівали б ми.


Заспіваємо можливо соло,
Співай пісню голубонька сова.
- Вовк ти лиходій, я не сувора
Упевнена - знаєш і ти слова.


Я знаю Клан твій, я знаю Землю,
Ти знаєш Клан наш Птахів, будь соліст.
Друже мій, тебе свій хор приймаю,
Ти пісеньку мою лови за хвіст.


Не співали разом наші Клани,
І як пісня зазвучить не знаю.
Вовк, я поміняю свої плани,
Заспіваємо удвох цікаво.


Тут раптом заспівали небеса,
Танцюють в небі хмари і луна.
Є на Планеті нашій чудеса -
Щастям лише душа завжди повна.


Скізь пісеньки плелись мережива,
Пісня попливла, як чисті сльози.
Потрібні були лише в ній слова,
Був дощ, шла злива і були грози.


Раптом в лісі стихла пісня Щастя,
Кудись з землі назовсім зникло Зло.
Геть зовсім кудись пішли нещастя,
І залишилося лише Добро.


Пісня - друзів лісових чаклунство:
Усі люди в пісні чули Правду.
Пісня Кланів лісових загалом,
Погубила горе і Неправду.


Сова, родом була з Клану Неба,
Вовк з лісового Клану був Землі.
Проте є в них у людей потреба,
Бо потреба Кланів є в любові.


Не судиться разом їм співати
Вовку і Сові в лісовій рисі.
Кланам все таки багато честі
Поодиноко чути іх пісні.


Ми їх розбиті чуємо серця,
Вовк пісеньку співає місяцю,
Пісню не заспівану до кінця,
Бо з Вовком не співається Сові.

Щастя.


Якось вранку, літньою порою,
Йшли брати стежиной лісовою.
Панував між ними лад та спокій -
Не квапливі були братів кроки.

З братами що у лісі сталося:
Шли по дорозі, спотикалися.
Дивляться – в ямі чоловік сидить,
Усім братам людина говорить:

- Я можу будь-кому допомогти
Ви можете до мене підійти.
Жити всі Ви будете безбідно -
Зникнуть зовсім горе, зло безслідно.

- Хочу багатства я та грошенят -
Таке проханням каже старший брат.
- Мені красуню-жінку подавай,
В своїй хаті бажаю тільки рай.

Щоб був життям я задоволений -
Жити так я, брат середній схильний.
Пішли додому брати щасливі:
- Ми с тобою, брате, прозорливі.

Сказав молодший брат чоловіку:
- Сидіти в ямі Вам не довіку.
Поживіть з бажаньям Ви зі мною -
Я до хаты Вас візьму з собою.

Не думав хлопець, зовсім не гадав:
Що своє Щастя у будинок взяв.
Щасливий досі живе брат Саня -
Всі Щастя вирішує питання.

Усі розтрапив гроші старший брат -
І життю своєму він не радий.
Середній брат живе тепер один -
В його житті тепер нещастя клин.

Молодший виконав свій борг братам:
- Шматок  від щастя я подарую Вам.
В гості до братів він заявився,
З ними Щастям Саня поділився.