Подвиг матерi

Світлій  пам’яті  моєї  мами

У  тридцятому  побрались
Красені  з  картини*.
Вже  в  колгоспи  позганяли
В  селах  України.

В  тридцять  третій,  сорок  сьомий
Всі  повиживали,
Хоч  важкою  була  доля,
Вдовою  зосталась.

Пішов  батько  на  війну,
Не  вернувсь,  загинув,
Троє  дітей  на  одну
В  тяжкий  час  покинув.

Тяжко – важко  працювала
Та  дітей  до  школи
Як  могла,  так  й  споряджала,
В  полотно  й  постоли.

Сироти  росли  під  тином,
Змалку  працювали,
Всі  по  десять  закінчили,
Хоч  інші  бросали.

Чотири  класи  -  обов’язкові,
Сім  -  вже  була  рідкість:
Не  пускали  дітей  в  школу
Нужда,  голод,  бідність.

Скільки  родичі,  сусіди
Мамі  дорікали:
«Він  за  цих  дітей  загинув, -
Всім  відповідала, -

Нехай  вчаться,  вийдуть  в  люди,
Не  раби  в  колгоспі,
Доля  краща  в  дітей  буде:
В  знаннях,  стані  й честі!»

Сама  в  школу  не  ходила,
В  лікбезі  навчалась,
Що  знання  -  велика  сила  -
Розумом  дібралась.

Простим  людям  -  просте  слово,
Щира  вдячна  пам'ять,
Материнський  людський  подвиг
Всі  нащадки  славлять!
*»Батьки  в  день  одруження».
Картина  художнииці   В.  Легеди
за  старою  світлиною,  подарована
батьку  на  ювілей  сином  Олегом.
    28.02. 2019р., Київ