Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/01/1308
Миті життя міняються щодень,
неначе ніч і день,
вітає ранок синявою,
та місяць буде з сивиною.
Так день минає швидко,
лиш тіней залишає нитки,
чарує вечір далиною,
залишить ніченьку зіркову.
Фігурні тіні вечір подарує
і далі містом помандрує,
засвітяться вечірні ліхтарі,
а зорі - вище неба і землі.
Яскравість вікон забринить
у ніч оцю і мить,
і світло підіймається вогнів
до всіх вершин нових домів.
Будинки втілення чекають,
вогнями кранів заморгають,
це ліхтарів світилися вогні
ближче до неба, ніж землі.
Крізь дерева – тисяча ліхтарів,
та замість кожного - багато снів,
місто засне і рідшають вогні,
а замість себе залишають сни.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/11/1527
23.01.2019-3.03.2019.
Світлина Ігора Винниченка:
“Миті… життя…”
Миги жизни меняются каждый день
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219030400066
Свидетельство о публикации №219030400066
Рецензии