Про внутрiшнiй стрижень

Державний прапор країни є предметом гордості кожної людини.
Вона його вивішує перед хатою.
Вона його друкує й малює навіть не можна уявити в яких місцях.
Вона гордовито носить футболки, бейсболки і пластикові пакети з його зображенням.

Та й взагалі, людина то така цікава істота, яку можна годувати гордістю, не даючи хліба. Національну, племінну, державну гордість їй можна спокійно довірити і бути впевненим - вона помре, але з рук її не випустить.
Стрижень родової і державної гордості, а також превентивна підозрілість і вороже ставлення до усіх навколо, хто хоча б теоретично може “зазіхнути”, - просто виходячи з того факту, що в того всередині “не наш” стрижень, - є основою істоти на ймення “людина”.

Як воно саме живе, сірома, як живуть його співгромадяни, - усе це речі для нього дуже й дуже незначні.
Іншими словами, - такі, що не живлять, не зміцнюють його гордість. Та й взагалі її не зачіпають.

Земля, її багатства, здатність планети прогодувати всіх і все, - і навіть сто разів таких от “усіх і усе”, - всі ці речі якщо й існують для нього, то десь там, поза його життєвим кругоглядом.
Тому що не стосуються його стрижня. Його стрижень - ворожість до кожного, хто здатний скоса поглянути на прапор його країни.
Точка.

І цієї позиції не в змозі зрушити з місця жодний достаток, звідки б він не з’явився. Жодні природні дива.
Якщо навіть уявити собі, що всенька тобі земля рясно зацвіла повсюди...
Що повня її плодів вже достигає на теренах усіх країн...
Що нафта й газ почали проситися з-під землі, з кожної дірки, - на, візьми...
Що золото й діаманти вилізли на поверхню усієї землі і почали блищати й сяяти прямо під ногами, тішачи погляд... - людину це не змінило б.

Вона, як і раніше, стояла б біля древка прапора своєї рідної Батьківщини, установленого посеред сповненої достатку великої землі.
Тому що багатство і повня, що за її спиною, - своє, а багатство і повня, що перед нею - чуже.

Тому, звісно, дуже б хотілося, щоб усе відбулося так, як на цій карикатурі, - щоб загальний розквіт помирив би усіх.
Але усвідомлення, що прагнення до миру, яке скасовувало б внутрішню нашу природну ворожість, нам поки ще не притаманне, не дає нам сподіватися на такі перспективи.

Коли ілюструєш мрію, - не забувай, що ілюструєш саме мрію, а не сувору реальність.
Люди зі стрижнем всередині не дадуть сплестися гіллю достатку своїх країн з гіллям інших. Не має сенсу малювати позитивні карикатури.
Чи, може, все ж таки має сенс?..