Стою на вершині і в прірву дивлюсь,
Ріка в ній тече та вирує,
Орли наді мною у небо звелись
І тиша навколо панує.
Іскряться під променем сонця сніги
І вітер на волі гуляє,
Клубочаться в синьому небі хмарки,
Луна між горами стрибає.
Тут свіже повітря наповнює груди,
В них радісно серденько б’ється,
Навколо снують без турботливі люди,
Бо їм тут щасливо живеться.
Чудове життя в первозданній природі,
Немов би у Божому раї,
Cонце сміється і сходить й заходить
Й теплом їх усіх зігріває.
10.03. 2019р., Київ
Стою на вершинi
© Copyright: Григорий Божок, 2019
Свидетельство о публикации №219031101002
Свидетельство о публикации №219031101002
Рецензии