Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/04/66
Столиця вечорова
туманна і чудова,
у місті знов яскраво
ліхтарі мерехтять,
в туманному безмежжі
тут кроки обережні,
бо наступала мокра
відлиги час і мить.
У нічному тумані
були близькі і дальні,
блищать чіткі, яскраві
віконця на стіні,
якомусь – ніч світити,
якомусь не горіти,
а тому засвітитись
тільки в ранкову мить.
Машини мокрі ранні
із снігом і в тумані,
бризки були від снігу,
такий тут мокрий весь
і отаким він падав,
а ще летів з гіллячок
і знову накривав всіх
холодним туманом.
Стільці порожні легкі,
до столиків приперті
і стало знов порожнім
в ніч вуличне кафе,
дріма в тумані Київ,
щоб завтра вранці-рано
прокинутись і вдалий
день зранку розпочать.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/15/2131
4.02.2019-11.03.2019.
Світлина Ігора Винниченка:
“Столиця вечорова…”
Столица вечерняя
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219031101527
Свидетельство о публикации №219031101527
Рецензии