Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/16/702
http://www.proza.ru/2019/02/06/1218
Гомоніла ясна днина,
вечірнім кольором цвіло,
а в човнику у піднебессі
повільно Еос пронесло.
Еос пливла неначе пава,
навколо розсипала кольори,
а ті рожевістю сіяли,
відтінки ніжні пронесли.
По синьому рожевим креслить,
на заході стихає хід,
на сході ніченька окреслить
Нефели в сірому приліт.
Оце вона літа над горизонтом,
насиченості додавала тон,
наповнить небо, знов малює
краси небесної вже фон.
Отак вони літали над горами:
Еос на заході, з іншої сторони
Нефела човником керує,
в них спільні небеса вгорі.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/18/2135
http://www.proza.ru/2019/04/09/1619
17.03.2019.
Світлини Калини Шпанюк-Мельничук:
“Вечірній настрій непостійний...”
Говорил ясный день
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219031702109
Свидетельство о публикации №219031702109
Рецензии