Чужими руками жар загребать

Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/17/2109

Чужими руками жар загрібати -
це зручно, а краще як посувати?
Зручніше й писати буває чужими,
але не хвилює вже вивертів сила.

Двох зайців хоче пан упіймати,
а як не впіймати, то хоч поганяти,
за ними ганялись би лиш вороги:
чорт із ними дружить - йому до снаги.

Невидиму сітку кидає й лишає,
а може спрацює, та хто ж його знає?
Суть сітки такої бува у вині,
не в тому, що пити, а що у житті.

Нема – то придумати враз забажає,
йому це не важко, бо цим заробляє,
ураз не порожньою сітка була:
спіймає, хто ловить, такі от дива.

Чужими руками подвійно чіпає,
нехай той хлопчина щасливим буває,
будує життя і йому хай щастить
із милою завжди у злагоді жить.

В хлопчини з милою хай буде гаразд,
сьогодні і завтра, і діточок ряд,
і знов Гіменей тут вітання пришле,
бо дар Афродіти для нього – святе.

Наче єзуїту отому хитрюзі
нехай же і буде ураз по заслузі:
якщо не шануєш, хто мав почуття,
тоді Немезида стрілою вціля.

Летить Немезида свавільна і вільна,
із списом і луком, стріляє прицільно,
богиню нікому не слід дратувати,
бо стрілами боляче може вціляти.

Як станеш гоїти ті рани від стріл,
то слід пам’ятати про новий приціл,
урок її вивчити слід й пам’ятати:
ніколи нікому хитрішим не стати.

Чужими руками жар загрібати -
це зручно, бо що іще тут розказати,
та варто хитрюзі знати завжди,
що весь на долоні і бачать боги!

Продовження: http://www.proza.ru/2019/03/26/1909
18.03.2019.
Картина із інтернету.