Купошиться душа отчаянниєм,
Купошиться рідненька мраком,
На нідрях холодних далеких земель,
Корінь вплітає божевілля в єство,
Сипеться розсудок як бите скло...
Є щось інше, мов надія Творця де лине пісня Солов'я, крізь омут холодного крача, тянеться Божественна Ангелська рука...
І ні плач ні стон їй не страшні, і ці вязкі холодні щупальця в унісон, бо є надія там одна, хоть і крошечна вона, співає співом Соловя, і тягнеться до неї рука моя......
1
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219031800065
Свидетельство о публикации №219031800065
Рецензии