Я навчилася кохати одного чоловіка.
І тоді кохання розчинилося у моїй вічності,
Як коли ти розплющуєш віки,
І бачиш лиш сонце і безкрайні простори полів,
Де ростуть квіти лаванди і маку і якісь іще, які я не можу назвати.
Думаю, якби ж ти тільки волів,
Ми б поїхали туди, де немає ні снігу, ні спеки,
Перетнули би космос до тої планети, де завжди весна.
Збудували би дім так далеко,
Де нас не дістав би ніхто і, як знати,
Можливо так буде, я майже впевнена,
Не вічність тобі доведеться чекати.
Я навчилася кохати одного чоловiка
© Copyright: Кагамита, 2019
Свидетельство о публикации №219032201536
Свидетельство о публикации №219032201536
Рецензии