БУЛО...
Це було так давно, що, здається і зовсім не бувало... Але молоді ми дійсно були. Цей факт заперечувати важко. Бо іноді, немов міраж, майнуть на горизонті червоні гріновські вітрила надій, І, часом, ніби скигління бодлерівського альбатросу, дряпає душу давня мелодія. Або, як ходова рубка жюльвернівського «Нутілусу», спливає рядок забутого вірша. Тобто те, що із закінченням безжально прекрасного часу, стає все важче розгледіти, почути, відчути.
© Copyright: Петр Скорук, 2019
Свидетельство о публикации №219032200911
Свидетельство о публикации №219032200911
Рецензии