Незчувся

Незчувся  як  волосся  посивіло,
Як  все  життя  у  згадку  перейшло,
Все,  що  було  кохане,  любе,  миле
В  душі  неначе  снігом  замело.

Не  стало  мрій  і  не  горять  бажання
Мету  обнять  чи  світ  перевернуть,
Згоріть  на  вогнищі  квітучого  кохання,
Щось  недосяжне  тут  і  зараз  досягнуть.

Життя  поволі  цикл  свій  завершає,
Його  не  обійти,  зі  шляху  не  звернуть,
Лиш  той  щасливо  світ  цей  полишає,
Хто  зміг  себе  в  подібних  відтворить.

Весна  дзвенить,  русло  струмок  шукає,
Щоб  землю,  річку,  море  напоїть,
Птахи  з  країн  заморських  повертають
Й  нове  життя  під  небом  закипить.

Нове  іде,  старе  з  дороги  прибирає,
Росте,  цвіте,  зав’язує,  плодИть,
Набутий  досвід,  мудрість  врозумляє,
Що  молодості  нам  не  відродить.

Внизу  трава,  а  зверху  листя  грає -
Краса  для  ока  сяйна  і  велична:
Ніхто  на  світі  з  нас  не  помирає,
А  лиш  з  життя  земного  йде  у  вічність.
      25.03. 2019 р., Київ