Ти бачиш небо? Тут, над нами...
Одне для всіх, хто на землі,
Та дома сяють іншими вогнями-
Ці зорі промовляють нам в пітьмі.
В них бачиш сад, що біля твого дому,
Всі посмішки- і друзів, і рідні,
В них бачиш мами непідробну втому-
Яку зазвичай не показує тобі.
Вечірнє сяйво ліхтарів у твому місті,
Хоч не важливо, може і в селі...
Й вишневий джем закутаний у тісті,
Під рушником, у кухні, на столі.
Той що бабуся ніжно завивала,
Для тебе, внученьки, й сім‘ї,
І у чоло так ніжно цілувала,
Й сміялась... Так як я не вмів.
Всі вечори при світлі свічок,
Собачий гавкіт у сусідському дворі,
Й вечірнє «йди додому в ліжко»
Усім хто рядом був по черзі, і мені.
Все що сльозу на очі наганяє,
І байдуже, щасливу чи сумну.
Все це нам небо наше відкриває-
На лавочці в вишневому саду.
небо
© Copyright: Павло Кочерещук, 2019
Свидетельство о публикации №219032801306
Свидетельство о публикации №219032801306
Рецензии