Ангел

Було словами просто розкидатись,
Чи правда, чи дурниці - все одно.
Та мовою якою слугуватись
У цей момент - не знаю вже давно...
Із рідним світом мусив я прощатись
І знаходжусь Бог лиш скаже де,
Не можу тут з Всевишнім спілкуватись:
Сюди благословення не дійде.
Бо тут панують магії закони:
"Як маєш силу духу - не помреш.
Коли ж на тебе зваляться прокльони
Навряд-чи власну душу збережеш..."
По вулицях тут бродять чи то люди,
Чи то звірі в шовкових плащах,
В своїм житті подібної приблуди
Не бачив я ніколи навіть в снах!
Що ще казати? Є для мене втіха,
Чи кара це за скоєні гріхи?
Руйнується коли життєва стріха
Мов фенікс, повертаюся сюди.
Та вічно не судилося блукати
Мені по місцям дивним чужини:
Тебе я тут зустрів, і відпускати
Не буду вже ніколи без причин.
Весь час рятуєш ти мене з халепи,
Як постраждав - лікуєш залюбки,
І лиш минулого страшні тенета
Дух мій не залишать навіки...
Дала ти мені затишок і спокій,
А може й дім, де завше буду жить?
І біля дому гори ті високі,
Що дивляться верхів'ям у блакить.
Ти кожен раз стрічала мене радо,
Неначе брата свого, чи отця.
Пройдисвіт я, й таких у світі - стадо,
Немає твоїй милості кінця.
Не мовиш ти оманливого слова
Й не бачиш у мені свого раба,
Хоч королівська золота корона
Одній тобі лиш личить дорога.
Твої очиці сяють оксамитом,
До мене усміхаються вуста,
Чимраз питаю я себе відкрито:
"Чи треба промовлять мені слова?"
Хоч добре знаю - ми з тобою різні,
Мов ніжний лотос і проста земля,
Скажу одне - що як тюльпани пізні
Мої вже розцвітають почуття.
Що маю я одне-єдине слово,
Яке тобі так хочу донести:
Ти Ангел мій, воно від серця всього,
Як хочеш, то його, прошу, прийми...
8.5.2018