Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/03/30/1547
Уже весна стукає в двері,
пташиним гомоном звучить
і викладає ніби на папері
креслення тіней і ранкову мить.
Блищать під сонечком замети,
недовгим видасться їх вік,
сухих листків тремтять букети,
зелені прийде час ростить.
Ховається за стовбурами сонце,
але і визирає водночас,
проміння на землю лягає,
а мокру посушить якраз.
Уже летить весняний вітер,
хитає гілками ялин
і нові створює куплети
весняним голосам птахів.
Весна уже у світлі сонця,
про себе нагадає час
і заглядає з крон віконця,
може й всміхається до нас.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/04/12/2067
17.02.2019-10.04.2019.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
Уже весна стучит в дверь
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219041001288
Свидетельство о публикации №219041001288
Рецензии