Стишок 10

Впала нічна зоря
Немов судьба
Взглянула на мене чорноволоса
Божественна краса
В її очах мов пил небесний
Взираючи на мене блаженною надією
Як вірою в моє прекрасне і гідне життя
Гріє вогнем як новонародженне дитя
Загоряючи щасливі іскорки в серця.

А я тим часом
Падший воїн
Який рухнув в небуття
Страх гонить геть
Кричить в догонку
Біжи тікай трусливий мальчик
З останніх сил підняв дух очі
Як з тьми колодьзя
Взглянув на неї я
На мить застивши і ростворившись вній
Відбилось вмені слідом
Як блаженний Ангелський спів.

Засіяла ранішня зоря
Дарована небом оберігаючи серця
Взглянула на мене Божественна краса
Її пил прекрасної червоної сукні
Відбився золотистим вогнем щирості
Який Взирає поглядом безмежно радісним
Чистим як озера даль
Но з такою грусною тоскою дальності
Читаючи тревогу в моїх сплетених дорогах
Де благанний взив зустрічі минає поруч
Розцвітающи усе навколо.

А я тим часом
Уставший воїн
Неабиякового почуття
Накрившись одіялом отчаянния
Впав в небуття
Струсивши обійшов її легко в очі глядя
Застигло вмені слідом
Шо і на дальніших дорогах життя
Вона буде щиро і радо в серці взивати моє ім'я.