просто снайпер

Я ніколи не бачив іншопланетників,-він задивився в синє майже бездонне небо без жодної хмаринки,ясно,що брешуть,але навіщо?навіщо люди завжди брешуть,чого не торкнись,те й брехня?гидко..якось вбого і ницо...він дістав засіб від комарів і лівою рукою провів їм по обличчю,не знімаючи пальця правої з курка,праворуч майнула птиця,що торкнула крилами кущі і скинула йому на спину краплі з мокрої сріблястої тополі,він покрутив окуляр...Зовсім близько ,як рукою торкнутись,він побачив ворога. Той сидів на ящику з під мін і годував собаку,яка щасливо вертіла хвостом і намагалася лизнути ворога в обличчя-він одвернувся,прислухався і завмер,майже не дихаючи.Вітром линули звуки москальської попси,незрозуміло,чиє радіо, чи вороже,чи наше,по музиці не завжди розбереш,трясця їхню матір,він огледів небо од краю до краю:іншопланетників досі не було,і тоді він стрілив.Постріл майже нечутний, але ворог в вицвілих одностроях ткнувся між лапи собаки,пес заскавчав,підібрав хвоста і повільно озираючись втік за кущі.Йому треба було міняти позицію.Неочікувано почав накрапувати дощ,він не помітив як насунули хмари...Захотілося їсти...майнула думка:якби люди жили  з власних вчинків,а не милістю божою,хто б лишився живий?Багато зайвого придумано, він хотів тільки спокою і подалі від усього того зайвого,що напридумивали люди..


Рецензии
Снайпер вроде нейрохирурга, который проводит операции в полевых, абсолютно антисанитарных и смертельно опасных условиях....

Его пациенты обычно страдают неизлечимой и весьма заразной болезнью, называется она милитаризм - шовинизм. Сами они лечиться не идут, а если идут, то под усиленным конвоем.

А там, где приходится работать снайперу, конвой не справится, поэтому приходится идти на радикальное средство - отстрел особо больных на голову.

Андрей Бухаров   20.07.2019 15:04     Заявить о нарушении
мій дід був снайпером в другу світову,мав декілька невиліковних ран ,від яких згодом таки й помер,до речи майже ніколи не розповідав про ту війну,на носив свої нагороди навіть на свята,на так званий день перемоги взагалі не виходив з дому,пив спирт...

Алимузафарсаиф Аддинкутуз   28.10.2019 22:20   Заявить о нарушении
Мой отец в 1943 году окончил Смоленское пехотное училище по снайперской специальности.
До 1946 года служил там же командиром взвода курсантов, училише готовило не просто снайперов, а командиров снайперских взводов, причем не только для Советской армии, но и для войска Польского. В 1954 году после окончания военно - педагогического института он стал преподавать огневую подготовку в Ташкентском ВОКУ.
Окончил он службу начальником кафедры огневой подготовки Алмаатинского ВОКУ, прослужив 38 лет.

Его любимым выражением было "Главное никого не убить".
Ему это удалось.

В 1979 году, после окончания училища я принял учебный взвод в 193 Садгорском полку 66 гвардейской Польавской дивизии.
Во взводе было 50 человек 17 национальностей.
Всего я сделал 6 выпусков в должности командира взвода.
Все занятия по огневой подготовке проводил лично.
Кого только в моем взводе не было.
Перед первой стрельбой я всегда говорил курсантам "Главное никого не убить, а стрелять я вас научу, вы от меня никуда не денетесь".
И взвод таки стрелял хорошо.
Троечников не было.
Во первых потому что я все оружие пристреливал лично, а во вторых потому что учил курсантов думать головой...

Андрей Бухаров   29.10.2019 06:45   Заявить о нарушении