Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/04/16/1045
На сірій кризі ошатну
малює сонечко вербу,
так тіні стеляться складні,
неначе справжні вербові.
Затихло птаство лісове,
що з нетерпінням весну жде,
а вітер крижаний із гір летів,
що сповнені снігів.
Блищать під сонцем куполи
і позолочені хрести,
порожні ще хитаються гілки
і сяють сріблом куполи.
Звук хору вітер враз приніс,
та знов щебече звучно ліс,
співає, славить далина,
ступає по землі весна.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/04/23/884
3.03.2019.-18.04.2019.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
На сером льду
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219041801134
Свидетельство о публикации №219041801134
Рецензии