Нашептали буревієм вогня
Де вічно плететься війна
З хрустом падає душа
Цього грішного земного життя
Прославляючи Творця...
Воїни судного дня
Розсипаючись в небуття
Несучи тяжку ношу
Підземного життя
З гіркотою мрачних тяжких сердець
Яких чекає роздирающий душу
Страшний кінець
Неменуче славлять небеса
Радісно жаждуще рокового дня.....
Судьба сплела надійні ниті болю
Шоб душа ішла із цим по полю
Гірько з стоном і в придачу дикий страх
Такий доленька дарувала маяк
Сльози грохотом летіли а серце нило
Навіщо на таку гранату горе ступило
Розірвало розсудок і пилко впало вниз
Пали надії а за ними і мрії
Легенько човником на другий берег віддалясь
Посипалось життя із цього образця
Дароване Богом почуття....
Стишок 16
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219041900117
Свидетельство о публикации №219041900117
Рецензии